Одного разу я вирішив поїхати до Польщі з горілкою і заробити грошей. Пішов у гуртовою і купив дві пляшки горілки. До Польщі домовився я їхати зі своїм одногрупником Костею велосипедами. На другий день ранком о 4.00 ранку виїхав я своїм велосипедом до вокзалу, там зустрівся з двома своїми колегами і сіли на поїзд до Мостиська.
Приїхавши в с.Мостиська ми велосипедами поїхали до українсько-польського кордону. Наші митники-мудаки нас на кордоні з автомобілями не дозволили перетинати, а погнали нас з велосипедами на піший перехід. Хоч була неділя, але народу на пішому переході було багато. Накапав дощ. Завдяки тому, що мені якось прийшлось кумедно падати з велосипеда – це розсмішило польського прикордонника і він нас пропустив без черги, сказавши на мене по польські «Каскадер».
Після перетину кордону ми поїхали в Перемишль шукати де здати горілку. Так як була неділя, то бажаючих в нас горілку взяти не знайшлось. Правда на кожному куті можна нам шептали «цигари…». Прийшлось мені ті дві пляшки везти додому. Коли їхали назад то повністю змокли як собаки. На кордоні назад поляки з нас сміялися – що за «мудаки» з велосипедами полізли на піший перехід. При тому наші корумповані прикордонники теж сварились що ми пішли на піший перехід, хоч самі нас туди відіслали, коли ми їхали до Польщі.
Звичайно пізніше я зі своєю дружиною їздили до Польщі здавати горілку і сигарети, але це вже інша історія, про яку я оповім пізніше.
Подписаться на:
Комментарии к сообщению (Atom)
Комментариев нет:
Отправить комментарий